Archive for Июль, 2013
Лист ВССУ від 18.07.2013 за № 223-1134/0/4-13
ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ
ЛИСТ
від 18.07.2013 р. N 223-1134/0/4-13
Головам апеляційних судів областей, міст Києва та Севастополя, Апеляційного суду Автономної Республіки Крим Про деякі питання здійснення кримінального провадження щодо неповнолітніх
Інфолист ВАСУ від 16.07.2013 за № 986/12/13-13
ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ІНФОРМАЦІЙНИЙ ЛИСТ
від 16.07.2013 р. N 986/12/13-13
Головам апеляційних адміністративних судів У зв’язку з виникненням у судовій практиці питань стосовно визначення компетенції адміністративних судів щодо вирішення справ за позовами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органів охорони державного кордону, органів Служби безпеки України про затримання іноземців чи осіб без громадянства у зв’язку з примусовим видворенням або незаконним перебуванням цих осіб на території України Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне повідомити таке.
Інфолист ВАСУ від 16.07.2013
ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ІНФОРМАЦІЙНИЙ ЛИСТ
від 16.07.2013 р. N 986/12/13-13
Головам апеляційних адміністративних судів У зв’язку з виникненням у судовій практиці питань стосовно визначення компетенції адміністративних судів щодо вирішення справ за позовами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органів охорони державного кордону, органів Служби безпеки України про затримання іноземців чи осіб без громадянства у зв’язку з примусовим видворенням або незаконним перебуванням цих осіб на території України Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне повідомити таке.
Інфолист ВАСУ від 11.07.2013
ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ІНФОРМАЦІЙНИЙ ЛИСТ
від 11.07.2013 р. N 959/12/13-13
Головам апеляційних адміністративних судів
У зв’язку з виникненням у судовій практиці питань щодо визначення предметної підсудності справ про оскарження стягувачами дій територіальних органів Державної казначейської служби України (Казначейства України) з приводу виконання судових рішень, ухвалених місцевими загальними судами як адміністративними судами, Вищий адміністративний суд України звертає увагу на таке.
Рішення КСУ від 11.07.2013 року за №1-4/203
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
КОНСТИТУЦІЙНОГО СУДУ УКРАЇНИу справі за конституційним зверненням Приватного малого підприємства — фірми «Максима» щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 59 Конституції України, частини першої статті 44 Господарського процесуального кодексу України
(справа про відшкодування витрат на юридичні послуги у господарському судочинстві)
Рішення КСУ від 11.07.2013 року за № 1-12/2013
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
КОНСТИТУЦІЙНОГО СУДУ УКРАЇНИу справі за конституційним зверненням громадянина Козлова Дмитра Олександровича щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»
Правова позиція ВСУ по справі від 03.07.2013
ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
від 3 липня 2013 року
Правова позиція
Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
Згідно із ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця не виключає його вини в невиплаті належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України.
Нетривалий час роботи працівника на підприємстві й незначна частка заборгованості підприємства перед працівником у виплаті заробітної плати також не є підставою для звільнення роботодавця від зазначеної відповідальності.
Окремі рішення: Постанова ВСУ від 03.07.2013 року
ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
від 3 липня 2013 року
ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ
Господарське товариство є власником майна, переданого йому учасниками у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу (ст. 115 ЦК України, ст. 85 ГК України та ст. 12 Закону України «Про господарські товариства»).
Згідно з положеннями ст. 10 Закону України «Про господарські товариства» та ст. 116 ЦК України учасники господарського товариства мають право здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують його участь у товаристві, у порядку, встановленому законом.
З моменту внесення грошових коштів до статутного капіталу господарського товариства вони є власністю самого товариства, зазначені спільні кошти (майно) подружжя втрачають ознаки об’єкта права спільної сумісної власності подружжя.
Право на компенсацію вартості частини коштів виникає в іншого подружжя лише щодо спільних коштів, а не статутного капіталу, при цьому лише в тому разі, коли спільні кошти всупереч ст. 65 ЦК України були використані одним із подружжя саме для внесення вкладу до статутного капіталу.
Подальше розпорядження учасником товариства його часткою в статутному капіталі з огляду на положення ст. ст. 116, 147 ЦК України є суб’єктивним корпоративним правом такого учасника й відчуження ним на власний розсуд частки в статутному фонді не може вважатися використанням (відчуженням) спільного майна подружжя проти волі іншого подружжя та не в інтересах сім’ї.
Таким чином, у разі передання подружжям свого майна для здійснення підприємницької діяльності шляхом участі одного з них у заснуванні господарського товариства це майно належить зазначеному товариству на праві власності, подружжя набуває відповідне майнове право, яке реалізується одним із подружжя (засновником) шляхом участі в управлінні товариством, а друге подружжя набуває право вимоги виплати йому певних сум у разі поділу майна між подружжям.
Отже, учасник господарського товариства має право розпорядження належною йому часткою в статутному капіталі товариства без згоди другого подружжя.
Окремі рішення: ВСУ від 03.07.2013
ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
від 3 липня 2013 року
Правова позиція
За змістом частин першої, другої, десятої статті 20, частини другої статті 30, частин першої та другої статті 32, частини першої статті 33 Закону України від 15 вересня 1995 року N 325/95-ВР «Про туризм» (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин), частини четвертої статті 10 Закону України від 12 травня 1991 року N 1023-XII «Про захист прав споживачів», статтей 610 і 611, частини п’ятої статті 653, частини першої статті 901 ЦК України майнову відповідальність несе суб’єкт туристичної діяльності, який порушив законодавство в галузі туристичної діяльності при наданні туристичної послуги, порушив умови договору між туристом і суб’єктом туристичної діяльності з надання туристичних послуг, та за вини якого замовнику (туристу) завдано збитків.
У разі встановлення судом фактів видачі туроператором ваучера, який є формою письмового договору на туристичне обслуговування, зміни туроператором в односторонньому порядку істотних умов договору на туристичне обслуговування та невжиття ним необхідних заходів про попередження туриста щодо такої зміни, відповідальність за порушення істотних умов договору не може нести інший суб’єкт туристичної діяльності з надання туристичних послуг, ніж туроператор.
Огляд ВСУ від 01.07.2013 року
ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
Висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст 11116 ГПК України, за I півріччя 2013 р.
