Віртуальна бібліотека
Верховний Суд
Постанова ВСУ від 20.11.2013
1 месяц
by admin
in Верховний Суд
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 листопада 2013 року м. Київ
Правова позиція:
Пункт 7 частини 11 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», яким кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув, у системному зв’язку з самою частиною 11 статті 11 зазначеного Закону стосується позасудового порядку повернення споживчого кредиту і спрямований на те, щоб встановити судовий контроль за вирішенням таких вимог кредитодавця з метою захисту прав споживача як слабшої сторони договору споживчого кредиту
Постанова ВСУ від 20.11.2013 року по справі № 6-129 цс 13
1 месяц
by admin
in Верховний Суд
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 листопада 2013 року м. Київ
ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ,
яка висловлена Верховним Судом України
в постанові від 20 листопада 2013 року
(справа № 6-129 цс 13)
За змістом статті 1060 та частини другої статті 1228 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку, право на який входить до складу спадщини незалежно від способу розпорядження ним.
Згідно із частиною другою статі 608 ЦК України зобов’язання не припиняється зі смертю кредитора, оскільки воно не є нерозривно пов’язаним з особою останнього. У такому разі права й обов’язки (спадщина) фізичної особи (вкладника), яка померла, переходять до інших осіб — спадкоємців.
Отже, зобов’язання банку виплачувати проценти за договором вкладу не припиняється зі смертю вкладника, входить до складу спадщини та триває до дня, який передує дню повернення коштів спадкоємцям.
Постанова ВСУ від 20.11.2013 року
1 месяц
by admin
in Верховний Суд
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 листопада 2013 року м. Київ
Правова позиція, висловлена Верховним Судом України в постанові від 20 листопада 2013 року в справі № 6-114цс13.
Згідно зі ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
За наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Отже, висновок суду касаційної інстанції про можливість зменшення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у зв’язку з істотністю суми заборгованості порівняно із середнім заробітком позивачки не ґрунтується на вимогах закону, оскільки відповідно до вищезазначених вимог закону можливість зменшення судом таких сум може мати місце лише у разі наявності спору між сторонами про розмір належних до виплати коштів при звільненні працівника.
Постанова ВСУ від 20.11.2013 року
1 месяц
by admin
in Верховний Суд
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 листопада 2013 року м. Київ
ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ
висловлена Верховним Судом України
в постанові від 20 листопада 2013 року
(справа № 6-122 цс 13)
Виходячи зі змісту статей 512, 514 ЦК України, ст. 378 ЦПК України, ст. 8 Закону України «Про виконавче провадження» заміна кредитора у зобов’язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо й до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов’язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача.
Окремі рішення: Постанова ВСУ від 06.11.2013 року (справа № 6-113цс13)
2 месяца
by admin
in Верховний Суд
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
6 листопада 2013 року м. Київ
Судова палата у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ
у справі за № 6-113 цс 13Розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, на підставі ч. 2 ст. 184 СК України, підлягає індексації за аналогією закону згідно п. 8 ст. 8 ЦПК України у порядку, передбаченому Законом України “Про індексацію грошових доходів населення”.
Окремі Рішення: Постанова ВСУ від 06.11.2013 року
2 месяца
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
6 листопада 2013 року м. Київ
Судові палати у цивільних та господарських справах
Верховного Суду України в складі:
ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ
(у справі № 6-116 цс 13)
Відповідно до ст. 261 ЦК України початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов.
Перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору (графіка погашення кредиту) про погашення боргу частинами (щомісячними платежами) починається стосовно кожної окремої частини, від дня, коли відбулося це порушення.
Позовна давність у таких випадках обчислюється окремо по кожному простроченому платежу.
У разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України кредитор протягом усього часу – до встановленого договором строку закінчення виконання останнього зобов’язання вправі заявити в суді вимоги про дострокове повернення тієї частини позики (разом з нарахованими процентами – ст. 1048 ЦК України ), що підлягає сплаті.
Несплачені до моменту звернення кредитора до суду платежі підлягають стягненню у межах позовної давності по кожному із платежів.
У разі встановлення у договорі різних видів цивільно-правової відповідальності за різні порушення його умов, одночасне застосування таких заходів відповідальності не свідчить про недотримання положень, закріплених у ст. 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.
Окремі рішення: Постанова ВСУ від 30.10.2013
2 месяца
by admin
in Верховний Суд
ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
30 жовтня 2013 року
м. Київ
Правова позиція
Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
у справі № 96цс13
Згідно із ч. 1 ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їх згодою.
Відповідно до ст. 361 ЦК України співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності.
За нормами ч. 3 ст. 5 ЗУ “Про іпотеку” частина об’єкта нерухомого майна може бути предметом іпотеки лише після її виділення в натурі й реєстрації права власності на неї як окремий об’єкт нерухомості, якщо інше не встановлено цим Законом.
Згідно з ст. 578 ЦК України та ч. 2 ст. 6 ЗУ “Про іпотеку” майно, що є у спільній власності, може бути передане в іпотеку лише за нотаріально посвідченою згодою усіх співвласників. Співвласник нерухомого майна має право передати в іпотеку свою частку в спільному майні без згоди інших співвласників за умови виділення її в натурі та реєстрації права власності на неї як на окремий об’єкт нерухомості.
Отже, майно, що є у спільній власності осіб не може передаватися в іпотеку без згоди іншого співвласника.
Окремі рішення: Постанова від 30.10.2013
2 месяца
by admin
in Верховний Суд
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ30 жовтня 2013 року
м. КиївПРАВОВА ПОЗИЦІЯ
Верховного Суду України у спорі про стягнення заборгованості за оплату послуг з утримання будинку та прибудинкової території
(Справа № 6-59цс13)
Закріплена в пункті 10 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» правова норма щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення оплати за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування правових норм, установлених у частині другій статті 625 ЦК України. Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов’язання, вираженого в національній валюті та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів у наслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов’язання.
Окремі рішення: Постанова ВСУ від 30.10.2013 (справа № 96цс13)
2 месяца
ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И30 жовтня 2013 року м. Київ
Правова позиція
Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
у справі № 96цс13
Згідно із ч. 1 ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їх згодою.
Відповідно до ст. 361 ЦК України співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності.
За нормами ч. 3 ст. 5 ЗУ “Про іпотеку” частина об’єкта нерухомого майна може бути предметом іпотеки лише після її виділення в натурі й реєстрації права власності на неї як окремий об’єкт нерухомості, якщо інше не встановлено цим Законом.
Згідно з ст. 578 ЦК України та ч. 2 ст. 6 ЗУ “Про іпотеку” майно, що є у спільній власності, може бути передане в іпотеку лише за нотаріально посвідченою згодою усіх співвласників. Співвласник нерухомого майна має право передати в іпотеку свою частку в спільному майні без згоди інших співвласників за умови виділення її в натурі та реєстрації права власності на неї як на окремий об’єкт нерухомості.
Отже, майно, що є у спільній власності осіб не може передаватися в іпотеку без згоди іншого співвласника.
Постанова ВСУ від 02.10.2013
3 месяца
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ2 жовтня 2013 року м. Київ
Правова позиція
(постанова судових палат у цивільних та господарських справах
Верховного Суду України від 2 жовтня 2013 року № 6-88цс13)У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень частини першої статті 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов’язання повернути майно позивачу.
