Посилання контролюючого органу на податкову інформацію, що наявна в інформаційно — аналітичних базах відносно контрагентів позивача, а також податкову інформацію надану іншими контролюючими органами, як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставним оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.
20. Суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги доводи контролюючого органу, щодо наявного вироку Бориспільського міськрайонного суду Київської області по справі № 359/4590/17, яким ОСОБА_7 визнано винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 205-1 Кримінального кодексу України (підроблення документів, які подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи та фізичних осіб — підприємців), оскільки вказаний вирок не містить будь — яких відомостей про господарські операції між ТОВ «Форум Брандіг» та позивачем, окрім того він стосується гр. ОСОБА_7, натомість директором у період здійснення господарських правовідносин та підписання первинних документів від імені ТОВ «Форум Брандіг» була гр.ОСОБА_8 Також необхідно зазначити, що відносно вказаного контрагента вирок за ст. 205 Кримінального кодексу України(фіктивне підприємництво) відсутній.
21. Не заслуговує на увагу і посилання контролюючого органу щодо наявності протоколу допиту, в якому директор контрагента ТОВ «Енерго Постач-81» заперечує свою участь у діяльності товариства та у підписанні від його імені первинних, оскільки, судами не була встановлена достовірність та допустимість вказаного протоколу як належного доказу по справі та як правильно було вказано судами, сам факт заперечення такої участі не може бути беззаперечним свідченням безтоварності спірної операції, натомість факт поставки кукурудзи підтверджується належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, натомість доказів про наявність фактів, які встановлені судами, однак не враховані під час прийняття рішень судами у цій справі, та які свідчать про обізнаність платника податків щодо неправомірної поведінки контрагентів та злагодженості дій між ними контролюючим органом всупереч вимог процесуального закону надано не було.
22. Судами попередніх інстанцій в повній мірі встановлено фактичні обставини справи, досліджено господарські операції позивача з вищезазначеними контрагентами, за якими Товариством було сформовано свій податковий облік, та надано об’єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів наведених контролюючим органом як в акті перевірки так і апеляційній скарзі, у зв’язку з чим, відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено не повно чи неправильно, а отже і наведені скаржником доводи в касаційній скарзі (аналогічні тим, що були зазначені в апеляційній скарзі) щодо цього не спростовують правильних по суті висновків судів попередніх інстанцій.
Разом з тим, посилання контролюючого органу на кримінальне провадження №32015100090000184 від 14.12.2015, відкрите за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 205-1 Кримінального кодексу України, обґрунтовано відхилені судами попередніх інстанцій, оскільки вказані не містять у собі встановлених обставин, які б свідчили про невиконання контрагентом своїх договірних зобов’язань саме по господарських відносинах з позивачем або встановлення обставин, які б свідчили про фіктивність (нереальність) господарських операцій між вказаними суб’єктами господарської діяльності.
Крім того, доводи контролюючого органу щодо посилання на допит Ткачука Р.М., який був керівником ТОВ «Газкомінвест» та пояснив, що він не має відношення до реєстрації та ведення господарської діяльності ряду підприємств (серед яких і згаданий контрагент позивача), на яких згідно реєстраційних даних він являється посадовою особою (засновником, співзасновником, директором, головним бухгалтером), а також йому невідомі дані підприємства, зокрема і ТОВ «Газкомінвест», спростовуються наявними у матеріалах справи копіями первинних документів, з яких вбачається, що у період наявних господарських відносин між позивачем та ТОВ «Газкомінвест», директором даного підприємства був Тичко А.О.
Доказів, які б свідчили про наявність вироку суду відносно контрагента позивача, який би набрав законної сили, під час розгляду справи, контролюючим органом не надано, а отже сам по собі факт порушення кримінальної справи щодо посадових осіб контрагента позивача не може слугувати належним доказом фіктивності розглядуваних господарських операцій та не тягне за собою правових наслідків для позивача.
У заяві ДПІ також послалася на постанову Верховного Суду України від 1 грудня 2015 року (N 21-3788а15), у якій цей Суд вказав на те, що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю і господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку. А тому платник податку не мав права формувати податковий кредит на підставі накладних, виписаних на його адресу контрагентом — ТОВ «Старксервіс», яке згідно з вироком суду створене з метою прикриття незаконної діяльності, що полягала в незаконному формуванні податкового кредиту з ПДВ для підприємств шляхом документального оформлення безтоварних операцій.
При цьому ДПІ зазначила, що рекламні послуги, які придбані позивачем у Агентства, були придбані останнім у ТОВ «Старксервіс», яке вироком Шевченківського районного суду міста Києва від 24 вересня 2013 року визнане фіктивним і таким, що створене для прикриття незаконної діяльності без наміру зайняття підприємницькою діяльністю. Однак, як убачається зі встановлених судами обставин, наведені доводи не знайшли свого підтвердження у ході розгляду справи. Тому висновки касаційного суду в оскаржуваній ухвалі не суперечать вищенаведеному висновку Верховного Суду України, адже у справі, що розглядається, Товариство формувало податковий кредит і витрати, які враховуються для визначення об’єкта оподаткування податком на прибуток, за наслідками операцій та на підставі первинних документів, здійснених та виданих контрагентом — Агентством, яке не визнане фіктивним, а встановлені у згадуваній ДПІ кримінальній справі обставини щодо фіктивного підприємництва стосуються іншого господарюючого суб’єкта — ТОВ «Старксервіс».
У справі, що розглядається, суди встановили, що надані позивачем первинні документи підтверджують реальність господарських операцій позивача з його контрагентами, зокрема з товариством з обмеженою відповідальністю «РІП» (далі – ТОВ «РІП»), тому на підставі отриманих податкових накладних та інших первинних документів ТОВ обґрунтовано віднесло суми до податкового кредиту та до складу валових витрат для цілей визначення об’єкта оподаткування податком на прибуток. Крім того, суди встановили, що придбаний товар та отримані послуги від контрагентів, у тому числі і ТОВ «РІП», позивач в подальшому реалізував у господарській діяльності.
Жодних дефектів у правовому статусі позивача або його контрагентів ані відповідач, ані суд не встановили.
Водночас 29 жовтня 2012 року, тобто на момент розгляду справи в суді першої інстанції, набрав законної сили вирок Шевченківського районного суду міста Києва від 12 жовтня 2012 року (справа № 2610/18145/2012), яким встановлено факт фіктивності господарської діяльності ТОВ «РІП». І ця обставина не може залишитися неврахованою судами, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального підтвердження її первинними документами.
Зазначене вище, на думку колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, дає підстави для висновку про те, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту та валових витрат, виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставними.
Отже, суд першої інстанції, з рішенням якого погодились апеляційний і касаційний суди, без належного з’ясування фактичних обставин справи передчасно дійшов висновку, що викладені в позовній заяві вимоги позивача є обґрунтованими.
У справі, що розглядається, суди встановили, що надані позивачем первинні документи підтверджують реальність господарських операцій позивача з його контрагентами, зокрема з товариством з обмеженою відповідальністю «РІП» (далі – ТОВ «РІП»), тому на підставі отриманих податкових накладних та інших первинних документів ТОВ обґрунтовано віднесло суми до податкового кредиту та до складу валових витрат для цілей визначення об’єкта оподаткування податком на прибуток. Крім того, суди встановили, що придбаний товар та отримані послуги від контрагентів, у тому числі і ТОВ «РІП», позивач в подальшому реалізував у господарській діяльності.