Постанова
Іменем України
17 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 199/4891/19-ц
провадження № 61-15558св20
Правило щодо застосування встановленої законом черговості звернення стягнення на майно боржника, а саме, що в першу чергу звернення стягнення повинно відбуватись на кошти та рухоме майно, має істотне значення. Відповідно, звернення стягнення на об`єкти нерухомого майна відповідно до частини першої статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» здійснюються у виключному випадку у разі відсутності у боржника достатніх коштів чи рухомого майна.
У цій справі, при наявності у боржника коштів та рухомого майна, а також окремої від приватного будинку земельної ділянки, приватний виконавець в порушення встановленого Законом порядку черговості звернення стягнення на різні види майна боржника, звернув стягнення на житловий будинок, в якому проживає боржник ОСОБА_1 , що призвело до незаконного позбавлення особи права власності на житло.
При виконанні судового рішення, приватний виконавець хоча і переслідував легітимну мету, спрямовану на задоволення вимог стягувача, проте примусове стягнення на майно боржника повинно відбуватись у повній відповідності до вимог закону, тому втручання в мирне володіння майном вчинене з порушенням встановленої національним законом процедури, не може вважатись правомірним.
Узагальнюючи викладене, Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що звернення стягнення на нерухоме майно — будинок на АДРЕСА_1 , в якому проживає боржник, може бути застосоване в останню чергу, що визначено частинами першою, третьою статті 50 Закону України «Про виконавче провадження».
Читать далее
