067 86-244-17, юридична консультація, судова практика, юрист, адвокат, киев

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

від 23 грудня 2014 року

Відповідно до частини першої статті 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі: головуючого — Барбари В. П., суддів — Берднік І. С., Гуля В. С., Ємця А. А., Жайворонок Т. Є., Колесника П. І., Потильчака О. І., Шицького І. Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву публічного акціонерного товариства «Закарпаттяобленерго» про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 9 липня 2014 року у справі N 907/1214/13 за позовом публічного акціонерного товариства «Закарпаттяобленерго» до товариства з обмеженою відповідальністю «Боньгард» про стягнення 3437,45 грн., встановила:

У грудні 2013 року позивач звернувся до господарського суду Закарпатської області з позовною заявою про стягнення з відповідача 3437,45 грн. збитків.

Позовні вимоги мотивовано виявленням при проведенні перевірки відповідача порушень, про що складено акт від 29 жовтня 2009 року та нараховано збитки на суму 3437,45 грн. на підставі Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, затвердженої постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 4 травня 2006 року N 562 (далі — Методика).

Відповідач проти позову заперечував та просив застосувати строк позовної давності, оскільки позивач дізнався про порушення свого права 29 жовтня 2009 року, а звернувся до суду лише 5 грудня 2013 року.

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 20 лютого 2014 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 7 квітня 2014 року, у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 9 липня 2014 року постанову Львівського апеляційного господарського суду від 7 квітня 2014 року та рішення господарського суду Закарпатської області від 20 лютого 2014 року залишено без змін.

Постанову суду касаційної інстанції обґрунтовано пропущенням позивачем строку позовної давності.

Публічне акціонерне товариство «Закарпаттяобленерго» у порядку статті 111 19 Господарського процесуального кодексу України подало заяву про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 9 липня 2014 року у справі N 907/1214/13 з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права при вирішенні аналогічних судових справ, а саме статей 257, 261 Цивільного кодексу України (далі — ЦК України).

В обґрунтування неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права заявником надано копію постанови Вищого господарського суду України від 2 жовтня 2014 року у справі N 916/3035/13, в якій суд касаційної інстанції дійшов висновку, що перебіг строку позовної давності за вимогою про стягнення вартості недоврахованої електричної енергії у цьому випадку розпочався з наступного дня після спливу тридцятиденного строку на оплату виставленого та отриманого рахунку.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши наведені заявником обставини, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами встановлено, що 29 жовтня 2009 року при проведенні перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Боньгард» (далі — ТОВ «Боньгард») представниками ВАТ «Закарпаттяобленерго» виявлено порушення у виді пошкодження монтажної схеми (вторинних кіл обліку фази «А» та фази «С») електровимірювального комплексу. При підключенні напруги диск лічильника активної електроенергії не обертався.

Пунктом 6.41 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31 липня 1996 року N 28 (далі — ПКЕЕ), передбачено, що у разі виявлення під час контрольного огляду або технічної перевірки уповноваженим представником постачальника електричної енергії, від якого споживач одержує електричну енергію, або електропередавальної організації порушень ПКЕЕ або умов договору на місці виявлення порушення у присутності представника споживача оформляється акт порушень, що складається в двох примірниках і підписується представником постачальника електричної енергії (електропередавальної організації) та представником споживача, які брали участь у контрольному огляді або технічній перевірці.

Про виявлене порушення представниками ВАТ «Закарпаттяобленерго» складено акт про порушення ПКЕЕ від 29 жовтня 2009 року N 82076 (далі — акт про порушення) у присутності представника споживача (відповідача) ОСОБА_1, який поставив свій підпис, та запрошено споживача до Виноградівського РЕМ на комісію для розгляду цього акта 3 листопада 2009 року з 13:00 до 17:00. Згідно з матеріалами справи на адресу ТОВ «Боньгард» неодноразово надсилалися повідомлення про розгляд комісією акта про порушення.

Пунктом 6.42 ПКЕЕ передбачено, що на підставі акта порушень уповноваженими представниками постачальника електричної енергії (електропередавальної організації) під час засідань комісії з розгляду актів про порушення визначаються обсяг недоврахованої електричної енергії та сума завданих споживачем збитків. Комісія з розгляду актів порушень створюється постачальником електроенергії та її рішення оформляється протоколом і набирає чинності з дня вручення протоколу споживачеві. Разом із протоколом споживачеві надаються розрахунок величини вартості та розрахункові документи для оплати недоврахованої електричної енергії та/або збитків.

Протоколом комісії Виноградівського РЕМ від 25 квітня 2012 року N 554 прийнято рішення про нарахування збитків у сумі 3437,45 грн. Рахунок на відшкодування збитків споживач отримав 10 червня 2012 року.

Згідно з пунктом 6.43 ПКЕЕ споживач зобов’язаний здійснити оплату за недовраховану електричну енергію протягом 30 календарних днів від дня отримання рахунка, проте у визначений строк ТОВ «Боньгард» оплату не здійснило.

Статтею 257 ЦК України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності згідно з частиною 1 статті 261 ЦК України починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Висновок суду касаційної інстанції про початок перебігу строку позовної давності з 29 жовтня 2009 року є правильним, оскільки позивач довідався про порушення свого права і про особу, яка його порушила, в день проведення перевірки і складання акта про порушення.

Позовна давність відповідно до частини 1 статті 259 ЦК України встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Строк, протягом якого постачальник і споживач можуть звернутися до суду з вимогою про захист свого права та інтересу відповідно до пункту 9.3 договору про постачання електричної енергії від 15 січня 2010 року N Р06/02-0316 (далі — договір) встановлюється за згодою сторін, тривалістю у 5 років по відношенню до дії або бездіяльності, причиненій шкоді тощо, з моменту її виникнення і документально доказаній.

Висновок Вищого господарського суду України щодо пропуску позивачем позовної давності є необґрунтованим і помилковим, оскільки публічне акціонерне товариство «Закарпаттяобленерго» звернулося з позовом до господарського суду в межах строку позовної давності визначеного пунктом 9.3 договору.

За таких обставин заява публічного акціонерного товариства «Закарпаттяобленерго» підлягає задоволенню, а постанова Вищого господарського суду України від 9 липня 2014 року — скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Керуючись статтями 111 23 — 111 25 Господарського процесуального кодексу України, cудова палата у господарських справах Верховного Суду України постановила:

Заяву публічного акціонерного товариства «Закарпаттяобленерго» задовольнити.

Постанову Вищого господарського суду України від 9 липня 2014 року у справі 907/1214/13 скасувати, справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції

Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 2 частини 1 статті 111 16 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий:
В. П. Барбара
Судді:
І. С. Берднік
В. С. Гуль
А. А. Ємець
Т. Є. Жайворонок
П. І. Колесник
О. І. Потильчак
І. Б. Шицький