ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
25.09.2012 р.
Справа № 32/5005/3471/2012
Пеню необхідно відрізняти від процентів за користування чужими коштами, що є платою саме за користування ними, а не санкцією за невиконання чи неналежне виконання зобов’язання. Передбачені договором проценти не є неустойкою (штрафом, пенею), а є саме процентами за користування товарним кредитом відповідно до частини п’ятої статті 694 ЦК України та стягуються незалежно від наявності вини боржника. Зазначені проценти за своєю правовою природою є боргом, тому зменшення їх розміру неможливе.
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Плюшка І. А. — головуючого, Кролевець О. А., Самусенко С. С., розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Нива Березнегувате» на рішення та постанову господарського суду Дніпропетровської області від 29 травня 2012 року Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05 липня 2012 року у справі N 32/5005/3471/2012 господарського суду Дніпропетровської області за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агросфера» до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Нива Березнегувате», 2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Літосфера» про стягнення 160950 грн. 64 коп. (за участю представників сторін: від позивача, від відповідача-1, від відповідача-2 — Фурман В. В., Товмач В. В., не з’явився), встановив:
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 29.05.2012 (суддя Васильєв О. Ю.), яке залишено без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.07.2012 (судді: В. В. Прудніков — головуючий, Л. О. Чимбар, Л. П. Широбокова), задоволено позов ТОВ «Агросфера» про стягнення з ТОВ «Нива Березнегувате» та з ТОВ «Літосфера» солідарно заборгованості в розмірі 160950,64 грн., з яких 33211,96 грн. — основна заборгованість по товарному кредиту, 122255,47 — сума відсотків за користування товарним кредитом, 5483,21 грн. — пеня.
У касаційній скарзі ТОВ «Нива Березнегувате» просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.07.2011 у справі N 32/5005/3471/2012 в частині стягнення 122255,47 грн. процентів за користування товарним кредитом і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог в цій частині.
У відзиві на касаційну скаргу ТОВ «Агросфера» вказує на відповідність судових рішень законодавству та посилається на судову практику в аналогічних спорах.
Вищим господарським судом України ухвалою від 05.09.2012 у справі N 32/5005/3471/2012 порушено касаційне провадження.
Розпорядженням секретаря судової палати ВГСУ від 24.09.2012 у справі N 32/5005/3471/2012 призначено наступний склад колегії суддів: головуючий — Плюшко І. А., судді Кролевець О. А., Самусенко С. С. (доповідач).
Стаття 1117 ГПК України передбачає, що касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх.
Усне клопотання представника ТОВ «Нива Березнегувате» про відкладення розгляду справи у зв’язку з неявкою представника другого відповідача судом касаційної інстанції відхилено як безпідставне.
З дотриманням меж перегляду справи в касаційній інстанції, заслухавши суддю-доповідача, присутніх представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права господарськими судами попередніх інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 21.04.2011 між ТОВ «Агросфера» (продавець) та ТОВ «Нива Березнегувате» (покупець) укладено договір купівлі-продажу N 7197, за умовами якого продавець зобов’язався передати, а покупець — прийняти та сплатити вартість засобів захисту рослин, мікродобрив у відповідності з умовами даного договору (додаткових угод та специфікацій до нього). Відповідно до пп. 3.1, 3.2 договору конкретний асортимент, кількість, ціна, строк поставки та умови оплати товару наведені в специфікаціях до даного договору. Специфікації є невід’ємною частиною даного договору. Ціна товару встановлена по домовленості сторін, а сторони визначили грошовий еквівалент зобов’язання в іноземній валюті — долар США. Оплата вартості товару (виконання зобов’язання) підлягає у гривні згідно розділу 4 цього договору. Загальна сума договору складається із суми вартості товару по всіх специфікаціях, підписаних в рамках цього договору, які є його невід’ємною частиною, з урахуванням зміни ціни у спосіб, передбачений пунктами 4.7, 4.8 та суми процентів за користування товарним кредитом.
Також, судами встановлено, що специфікаціями N 1 від 26.04.2011, N 2 від 13.05.2011, N 3 від 23.05.2011 до договору сторони узгодили конкретний асортимент, кількість, ціну, строк поставки та умови оплати товару, що має передаватися продавцем, зокрема товар продається на умовах надання продавцем покупцю товарного кредиту з відстрочкою платежу, відповідно за специфікацією N 1 до 04.05.2011; за специфікацією N 2 до 23.05.2011; за специфікацією N 3 — до 03.06.2011.
На виконання умов укладеного договору продавець поставив, а представник покупця за видатковими накладними на підставі довіреностей отримав товар на загальну суму 95656,12 грн., однак зобов’язання з оплати товару покупець виконав частково, сплативши покупцю 60977,97 грн., внаслідок чого утворилась заборгованість.
В пункті 8.1 договору сторони погодили, що в забезпечення належного виконання зобов’язань покупця за цим договором, продавець приймає поруку відповідно до двостороннього або багатостороннього договору поруки, заставу відповідно до договору застави.
Судами також з’ясовано, що 21.04.2011, в забезпечення належного виконання зобов’язань покупця за договором купівлі-продажу N 7197, між ТОВ «Агросфера» (кредитор) та ТОВ «Літосфера» (поручитель) укладено договір поруки N 7197-ПОР, пунктом 5.1 якого узгоджено, що у разі порушення відповідачем-1 зобов’язання, забезпеченого порукою, відповідач-1 і відповідач-2 відповідають перед позивачем як солідарні боржники. Відповідач-2 відповідає перед позивачем у тому ж обсязі, що і відповідач-1.
З огляду на викладене та враховуючи, що доказів погашення заборгованості чи її зменшення відповідачами суду жодної інстанції надано не було, застосувавши до спірних правовідносин правила статей 525 і 526 Цивільного кодексу України, господарські суди обгрунтовано стягнули з відповідачів на користь позивача борг в сумі 33211,96 грн.
Крім того, відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).
За п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно п. 7.1 укладеного між сторонами договору купівлі-продажу N 7197 у випадку порушення термінів оплати, обумовлених у специфікаціях до договору, покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченої заборгованості за кожен день прострочення оплати. Сторони дійшли до взаємної згоди, що нарахування пені припиняється через рік від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.
Разом з тим, згідно ч. 5 ст. 694 ЦК України якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до ст. 536 цього кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.
Відповідно до ч. 1 ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов’язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором. Частиною 2 статті 536 ЦК України передбачено, що розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Договором купівлі-продажу встановлено, зокрема, пп. 7.2, 7.3, що у разі несвоєчасного погашення заборгованості за товарним кредитом згідно умов оплати з дати виникнення простроченої заборгованості на суму даної заборгованості нараховуються проценти за користування товарним кредитом із розрахунку 0,15 % за кожний день прострочення оплати. У разі несвоєчасного погашення заборгованості за товарним кредитом згідно умов оплати через 10 календарних днів з дати виникнення простроченої заборгованості на суму заборгованості нараховуються проценти за користування товарним кредитом з розрахунку 1 % за кожний день прострочення оплати.
У зв’язку з тим, що відповідачем прострочено зобов’язання щодо оплати товару, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з попередніми судовими інстанціями про застосування пп. 7.1, 7.2, 7.3 договору купівлі-продажу та нарахування пені у сумі 5483,21 грн. і процентів за користування товарним кредитом у сумі 122255,47 грн.
Враховуючи вищевикладене, господарські суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про стягнення з відповідачів солідарно заборгованості за договором купівлі-продажу, пені та відсотків за користування товарним кредитом.
Щодо доводів касаційної скарги ТОВ «Нива Березнегувате» колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає наступне.
Як вбачається зі встановлених господарськими судами попередніх інстанцій обставин справи, заявлені позивачем до стягнення проценти за користування товарним кредитом в порядку ч. 2 ст. 536 ЦК України нараховано на підставі пп. 7.2, 7.3 договору.
Слід зазначити, що пеню, як один із видів неустойки, яка стягується за кожен день прострочки, необхідно відрізняти від процентів за користування чужими коштами, що є платою саме за користування чужими коштами, а не санкцією за невиконання чи неналежне виконання зобов’язання. Передбачені пп. 7.2, 7.3 договору проценти не є штрафом та пенею, тобто не є неустойкою, а є саме процентами за користування товарним кредитом за ч. 5 ст. 694 ЦК України, та стягуються незалежно від наявності вини ТОВ «Нива Березнегувате». Зазначені проценти за своєю правовою природою являються боргом, тому зменшення їх розміру є неможливим.
З врахуванням викладеного підстави для задоволення касаційної скарги ТОВ «Нива Березнегувате» та скасування оскаржуваних судових рішень у касаційної інстанції відсутні.
Враховуючи вказане, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України постановив:
Касаційну скаргу ТОВ «Нива Березнегувате» залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.07.2012 у справі N 32/5005/3471/2012 залишити без змін.
Головуючий, суддя
І. Плюшко
Судді:
О. Кролевець
С. Самусенко