ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
20.09.2012 р.
№ 12/5026/556/2012
Наявність зобов’язання у відповідача щодо проведення платежів за отриманий товар випливає безпосередньо зі змісту ч. 1 ст. 692 ЦК України, а не ставиться в залежність від звернення до нього з окремою вимогою в порядку ч. 2 ст. 530 ЦК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За таких обставин, факт отримання товару відповідачем і видаткові накладні, надані позивачем на підтвердження своїх вимог, є самостійними підставами для виникнення обов’язку у відповідача здійснити розрахунки за отриманий товар.
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів — Могил С. К. (головуючий), Вовк І. В., Кондратова І. Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» на постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.07.2012 року у справі N 12/5026/556/2012 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» до приватного сільськогосподарського підприємства «Добробут» про стягнення 3 % річних та інфляційних сум, установив:
У квітні 2012 року позивач звернувся до господарського суду Черкаської області з позовною заявою до відповідача про стягнення 3 % річних у сумі 708,48 грн., інфляційних сум 6136,98 грн. у зв’язку з простроченням оплати товару, поставленого на підставі видаткових накладних, строк виконання зобов’язання з оплати якого виник з моменту його одержання, та відступленням йому за угодою від 22.02.2012 року N 11/02-12, укладеною ним з попереднім кредитором ТОВ «Тат-Агро», права вимоги спірних 3 % річних та інфляційних сум, а також витрат на оплату послуг адвоката в сумі 1000 грн.
Рішенням господарського суду Черкаської області від 05.06.2012 року (суддя Грачов В. М.) в позові відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.07.2012 року (судді Алданова С. О., Буравльов С. І., Пономаренко Є. Ю.) зазначене рішення суду першої інстанції залишено без змін.
У касаційній скарзі позивач вважає, що судами порушено норми матеріального права, і тому просить прийняті ними рішення скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач вважає, що судові рішення у справі є законними та просить залишити їх без змін.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, перевіривши матеріали справи та прийняті в ній судові рішення, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається із матеріалів справи, що ТОВ «Тат-Агро» на підставі усної домовленості поставив відповідачу засоби захисту рослин, насіння сільськогосподарських культур за видатковими накладними, наявними в матеріалах справи, на загальну суму 138538,18 грн.
Відповідач розрахувався за поставлений товар з простроченням в повному обсязі.
05.10.2009 року ТОВ «Тат-Агро» та відповідач підписали акт звірки взаєморозрахунків, відповідно до якого заборгованість ПСП «Добробут» станом на 05.10.2009 року становила 27878 грн.
22.02.2012 року між ТОВ «Тат-Агро» (первісний кредитор) та ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» (новий кредитор) про заміну кредитора у зобов’язанні N 11/02-12, відповідно до умов якої первісний кредитор відступає новому кредитору право вимоги виконання ПСП «Добробут» (боржник) зобов’язання щодо сплати 3 % річних та інфляційних сум в порядку ч. 2 ст. 625 та ст. 692 ЦК України.
Згідно з п. 2.1 цієї угоди вартість зобов’язання, що відступається становить 6845,96 грн.
Відповідно до п. п. 4.1, 4.3 даної угоди первісний кредитор зобов’язаний передати новому кредитору оригінали та/або копії документів, що підтверджують права вимоги виконання зобов’язання Боржником новому кредитору. Передача оригіналів та/або копій документів оформлюється актом приймання-передачі.
Первісний кредитор зобов’язаний сповістити Боржника про уступку права вимоги за цією угодою.
За актом прийому-передачі документів від 22.02.2012 року ТОВ «ТАТ-АГРО» передав, а позивач прийняв документи згідно з переліком.
Предметом даного судового розгляду є вимоги нового кредитора до боржника про стягнення 3 % річних та інфляційних сум у зв’язку з простроченням оплати товару, поставленого на підставі видаткових накладних, строк виконання зобов’язання з оплати якого виник з моменту його одержання.
Висновок судів попередніх інстанцій про відмову в позові про стягнення 3 % річних та інфляційних сум мотивовано недоведеністю обставин прострочення відповідачем зобов’язання з оплати одержаного згідно видаткових накладних товару та відсутністю пред’явлення кредитором вимоги про сплату боргу в порядку ч. 2 ст. 530 ЦК України.
Проте, з вказаними висновками судів першої та апеляційної інстанцій погодитись не можна, враховуючи таке.
Відповідно до матеріалів справи дії сторін, зокрема, передача ТОВ «Тат-Агро» товару відповідачу за видатковими накладними, прийняття товару відповідачем, свідчать про виникнення між ними правовідносин поставки.
Згідно частини 2 статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно із ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Отже, загальні положення ч. 2 ст. 530 даного Кодексу не можуть бути застосовані до спірних правовідносин сторін, оскільки термін виконання зобов’язання, що випливає з правовідносин поставки (купівлі-продажу), чітко встановлений зазначеною спеціальною нормою права — покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб’єктів, зобов’язані поновити їх, не чекаючи пред’явлення їм претензії чи звернення до суду.
Водночас, суди попередніх інстанцій не врахували, що наявність зобов’язання у відповідача щодо проведення платежів за отриманий товар випливає безпосередньо зі змісту ч. 1 ст. 692 ЦК України, а не ставиться в залежність від звернення до нього з окремою вимогою в порядку ч. 2 ст. 530 ЦК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За таких обставин, факт отримання товару відповідачем і видаткові накладні, надані позивачем на підтвердження своїх вимог, є самостійними підставами для виникнення обов’язку у відповідача здійснити розрахунки за отриманий товар.
Судом першої інстанції, з яким погодився й апеляційний господарський суд, встановлено, що між ТОВ «Тат-Агро» і відповідачем існували зобов’язальні відносини, які ґрунтувалися на фактичній поставці товару в період з листопада 2008 року по жовтень 2009 року включно, розрахунок за товар відповідачем здійснено з простроченням, на підставі чого ТОВ «Тат-Агро» нараховано 3 % річних в сумі 708,48 грн. та 6136,98 грн. інфляційних сум та право вимоги яких передано позивачу згідно з угодою про заміну кредитора у зобов’язанні.
Враховуючи те, що судами попередніх інстанцій було у повній мірі встановлено всі обставини, які мають значення для даної справи, проте таким обставинам була дана неправильна правова оцінка та неправильно були застосовані норми матеріального права, а тому рішення і постанова підлягають скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову.
Крім того, відповідно до вимог ст. 44 ГПК України, якою передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката, пов’язаних з розглядом справи в суді, зазначені судові витрати в сумі 1000 грн. також підлягають задоволенню.
Таким чином, оскаржені судові рішення прийняті з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права, і тому підлягають скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову про стягнення з відповідача на користь позивача 3 % річних в сумі 708,48 грн., 6136,98 грн. інфляційних сум, 1000 грн. судових витрат на оплату послуг адвоката та судовий збір в сумі 3219 грн.
З огляду наведеного та керуючись ст. ст. 1115, 1117 — 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України постановив:
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» задовольнити.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.07.2012 року та рішення господарського суду Черкаської області від 05.06.2012 року скасувати і прийняти нове рішення.
Позов задовольнити та стягнути з приватного сільськогосподарського підприємства «Добробут» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» 3 % річних в сумі 708,48 грн., інфляційні суми 6136,98 грн., судові витрати, пов’язані з оплатою послуг адвоката в сумі 1000 грн. та судовий збір в сумі 3219 грн.
Доручити господарському суду Черкаської області видати наказ.
Головуючий суддя
С. Могил
Судді:
І. Вовк
І. Кондратова