ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
20.09.2011 р.
Справа № 47/523
Недодержання своїх обов’язків контрагентом боржника не є дією непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин, внаслідок якої боржник може бути звільнений від відповідальності за порушення грошового зобов’язання (стаття 617 ЦК України, частина друга статті 218 ГК України).
Вищий господарський суд України в складі колегії суддів: Малетича М. М. — головуючий, Жукової Л. В., Мамонтової О. М., розглянувши касаційну скаргу комунального підприємства по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у м. Києві ради на рішення господарського суду міста Києва від 27.01.2011 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2011 р. у справі N 47/523 господарського суду міста Києва за позовом акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» в особі структурного підрозділу «Енергозбут Київенерго» до комунального підприємства по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у м. Києві ради про стягнення 43110,69 грн., (в судовому засіданні взяли участь представники від: позивача: ОСОБА_1 (дов. […]); відповідача: ОСОБА_2 (дов. […])), встановив:
Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго» в особі структурного підрозділу «Енергозбут Київенерго» звернулась до господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Шевченківського району м. Києва про стягнення заборгованості в сумі 43110,69 грн. за спожиту теплову енергію.
Позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що відповідач, в порушення умов укладеного між сторонами Договору на постачання теплової енергії у гарячій воді від 14.11.2007 року N 340025, не виконав свої зобов’язання та не сплатив за спожиту теплову енергію в строки та розмірах визначених зазначеним договором.
Рішенням господарського суду міста Києва від 27.01.2011 року (суддя — Станік С. Р.) позов задоволено частково, стягнуто з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Шевченківського району м. Києва на користь Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» суму основного боргу за спожиту теплову енергію в розмірі 13286 грн. 44 коп., 132 грн. 86 коп. витрат по сплаті державного мита та 72 грн. 73 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовлено. Позов в частині стягнення інфляційної складової боргу в сумі 11133 грн. 57 коп., 3 % річних в сумі 2120 грн. 18 коп., пені в сумі 3092 грн. 69 коп. та штрафу в сумі 1396 грн. 70 коп. залишено без розгляду.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2011 року (головуючий, суддя: Суховий В. Г., судді: Агрокова О. В., Чорногуз М. Г.), апеляційну скаргу Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» в особі структурного підрозділу «Енергозбут Київенерго» задоволено частково. Рішення господарського суду міста Києва від 27.01.2011 р. скасовано та прийнято нове, яким позов задоволено частково та вирішено стягнути з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Шевченківського району м. Києва на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» суму основного боргу за спожиту теплову енергію в розмірі 25367,55 грн., пеню у сумі 3092,69 грн., інфляційних втрат у сумі 11012,14 грн., 3 % річних у сумі 2101,35 грн., судових витрат на сплату державного мита у сумі 384,81 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 210,66 грн. В іншій частині в позові відмовлено.
У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати рішення господарського суду м. Києва від 27.01.2011 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2011 року та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Зокрема, відповідач в касаційній скарзі вказує на відсутність його вини в виникненні заборгованості за теплову енергію, оскільки за умовами договору він повинен лише забезпечувати надходження коштів за спожиту теплову енергію, що сплачуються населенням та власниками і користувачами нежитлових приміщень, а також на неврахування судами попередніх інстанцій факту існування різниці в тарифах.
Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши, згідно ч. 1 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Господарськими судами встановлено, що 14 листопада 2003 р. між позивачем (постачальник) та відповідачем (споживач) укладено договір N 340025 на постачання теплової енергії у гарячій воді. Умовами п. 1.1 вказаного Договору визначено, що постачальник зобов’язався виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а споживач (відповідач) зобов’язався отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених у Договорі.
Згідно з положеннями пп. 2.2.1 п. 2.2 Договору сторони погодили, що постачальник зобов’язується безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із споживачем для потреб опалення — в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання — протягом року згідно із заявленим споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, споживач зобов’язався дотримуватись кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у додатку N 1.
Відповідно до пп. 2.3.1 п. 2.3 Договору споживач зобов’язався своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними в додатку N 2, та за умовами пп. 2.3.5 п. 2.3 Договору споживач також зобов’язався забезпечувати своєчасне надходження коштів на транзитний рахунок Головного інформаційно-обчислювального центру КМДА від мешканців за спожиту теплову енергію та своєчасне щомісячне надходження коштів на рахунок постачальника за теплову енергію, спожиту орендарями.
Як визначено ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Частиною 2 ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.
Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог — відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.
Колегія суддів касаційної інстанції не вбачає порушень матеріального права судом попередньої інстанції, оскільки за умовами договору відповідач взяв на себе зобов’язання сплачувати спожиту теплову енергію та забезпечувати своєчасне надходження коштів на транзитний рахунок Головного інформаційно-обчислювального центру КМДА.
Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, позивач в порядку та строки, передбачені умовами вказаного договору, не виконав взяті на себе зобов’язання, що відповідно не може вважатись належним виконанням умов договору та підставою для стягнення заборгованості і застосування відповідальності за таке порушення.
Також колегія судів касаційної інстанції не погоджується з твердженнями відповідача відносно відсутності підстав для нарахування пені, 3 % річних та інфляційних втрат в зв’язку з відсутністю вини відповідача.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з ст. 218 ЦК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб’єкт господарювання за порушення господарського зобов’язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов’язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов’язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов’язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
З огляду на приписи зазначених норм чинного законодавства, твердження відповідача про відсутність його вини у виникненні заборгованості в зв’язку з тим, що мешканці (кінцеві споживачі) сплачують за опалення впродовж року і мають реструктуризацію заборгованості не впливають на обов’язок відповідача виконувати свої договірні зобов’язання перед позивачем та відповідно не виключають його вини у виникненні заборгованості.
Також, колегію суддів касаційної інстанції не погоджується з твердженням, що міститься в касаційній скарзі відповідача щодо необхідності зменшення суми заборгованості, в зв’язку з утворенням різниці в тарифах, оскільки умовами Договору визначено величину фактично спожитої теплової енергії в гігакалоріях, проведення розрахунків з споживачем за теплову енергію здійснюється згідно з тарифами, встановленими постачальнику Управлінням цінової політики Київської міської державної адміністрації, затвердженими КМДА за кожну відпущену гігакалорію, а також зважаючи на відсутність погодження сторонами в Договорі умов щодо відшкодування споживачу різниці в тарифах, яка виникає при зміні одиниці виміру гігакалорії до метрів кубічних та метрів квадратних.
Таким чином, висновки суду апеляційної інстанції про наявність правових підстав для часткового задоволення позову є законними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам справи, розміри заборгованості, пені, інфляційних втрат та 3 % річних визначений в постанові апеляційної інстанції вірно, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.
З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2011 р. у справі N 47/523 не вбачається.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України постановив:
Касаційну скаргу комунального підприємства по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у м. Києві ради залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2011 р. у справі N 47/523 залишити без змін.
Головуючий
М. М. Малетич
Судді:
Л. В. Жукова
О. М. Мамонтова